Це зрілість, додам я. Це зрілість, коли лікар не одним розумом, а всім своїм єством приходить до того, що є щось більш високе, ніж зробити важкого хворого блискучу і рятівну операцію. Не робити її: зробити її непотрібною. Не допустити до важкого стану.
Драма лікаря, якщо це зрілий лікар і людина, полягає ще й у тому, що, вдаючись до складних методів лікування, виконуючи багатогодинні, запаморочливої складності операції і знаючи, що немає іншого виходу, він знає й інше: що ці методи виникли не від досконалості медицини, а від її недосконалостей. Краще б зробити щось простіше та раніше.
Але навіть коли важкий стан... У нас часто говорять урочисто: «І була зроблена складна операція» - як ніби це добре, що складна. Якби ще так: «І в цьому складному випадку була зроблена найпростіша операція...» Але до цього довгий шлях сходження - до простого...
- Ви втомилися? - запитую я.
- Ні! - Вона піднялася. - Від того, що було,- ні, я втомилася від того, що ще буде...
Будуть: відсунуті вранці директорські справи (ні, вона не дивиться так, що це тягар: це - робота), а зараз, відразу, депутатський прийом. Там вже збираються люди. І вони теж чекають від неї чудес.
Шкода, я хотів розпитати її про поїздку в Мексику.
Вона любить їздити і де тільки не була! Правда, це все конгреси, конференції, але от в Італії ніяких конференцій не збирали - вона поїхала туристкою. І намисто звідти - річ недорога, але приємна і пам'ятна: куплені у Венеції, прямо на площі Святого Марка (це муранське скло).
Втім, Венеція їй не сподобалася. Старі палаци, глядящиеся у воду, виявилися занедбаними, в тріщинках і патьоках, а одного разу вона побачила, як по стіні вниз, до води, пробиралася жирна щур, - і вже це її зовсім відвернуло. Щур з'їла Венецію.
Не знаю, чого вона шукала в Італії. Мистецтво - це для неї закрита область. Здається, вона підозрює, що люди віддаляються в цю область, щоб милуватися своєю складністю, яка зовсім не потрібна. Якій, може бути, зовсім і немає.
Вона любить нові місця за відчуття новизни в собі, за тілесну освіжаючу радість, всякий раз переживаемую на новому місці; і ще за пряму і безперечну інформацію: то-то є там-то чи було тоді-то. «Це цікаво!» - каже вона. І справді...
Вона любить землю і рослини, роботу з землею, і сьогодні - серпень! - ще добре попрацює ввечері в саду (особливо сьогодні, в операційний день). Сад не куплений, а влаштований нею на голій плешине,- і як господарсько влаштований, і як доглянутий!..
Але одного разу вона сказала мені, що найкращі хвилини, пережиті нею в житті, - пережиті в операційній.
