Це говорить людина вже немолода; і оскільки ця людина - експериментатор, проситься ще додати не заради жарту: навчений досвідом.
Обдумуючи нові ідеї, він, повинно бути жорсткіше, ніж раніше, ставить собі питання: чого можна чекати від досвіду?
Від цього, наприклад, пропонованого нею?
На початку нашого століття, коли було зрозуміле хімічна будова адреналіну та здійснено його синтез,- відразу ж, звичайно, багато дослідники зайнялися і захопилися ним, і один з них повідомив, що тривале внутрішньовенне введення адреналіну викликає артеріосклероз.
Ось цього і чекати, каже Липовецька: у піддослідних тварин хвороба судин. Хвороба тяжка. Атеросклероз, або, на мові початку століття, артеріосклероз (що більш широко і менш виразно).
Ідея, отже, така: викликати у тварин одну з тих поширених хвороб, в яких знаходять щось спільне з глаукомою, якесь неясне спорідненість; викликати її відомим, що існують в науці способом,- і глаукома не прийде теж на поклик як її природна супутниця, або її дитя, або як її сестра - дочка тієї ж прихованої матері-причини?..
Що ж, так думати - хіба не відповідало всьому строю їх думок? Так діяти - хіба не в дусі всієї їх роботи?
Але вони вже й діяли так!
Незабаром після дослідів з нервовим потрясінням у кішок Ольга Павлівна Копп впритул зайнялася гіпертонічною хворобою.
Звичайно, жодна з трьох відомих моделей, з якими вона працювала, не відтворювала всієї епопеї гіпертонічної хвороби у людини; але артеріальна гіпертонія, притому значна, у її тварин була.
А очної гіпертензії - не було! Або вже зовсім незначна.
Це ще не давало підстав стверджувати, що у глаукоми з гіпертонічною хворобою, наперекір лікарським спостереженням, нічого спільного і немає; але підтверджувало, наперекір неумирающим упованьям, що простих пояснень - не буде.
Тепер пропонується зайнятися атеросклерозом... Про прямій залежності - де атеросклероз, там і глаукома - думати знову-таки не доводиться: лікарі її не бачать. А експериментатори... Так адже вони, саме вони, одесити, вже одного разу спробували уточнити ступінь споріднення тієї та іншої хвороби!..
Легко сказати - одного разу. Це зайняло три роки.
Собаки так вжилися в цей досвід, що Копп і Липовецька, входячи вранці у віварій, виголошували з порога:
- Собаки! Ідіть мірятися!
І ті йшли. І терпляче чекали своєї черги. І терпляче давали виміряти собі тензию.
Після цього їм давали м'ясо, до якого був подсыпан порошок холестерину (не рахуючи того холестерину, який і так є у м'ясі). Годування холестерином - найвідоміший спосіб отримати експериментальний атеросклероз.
Результати вийшли не цілком певні.
У собак була гіпертензія, і мало не у всіх без винятку. Але залишилося неясним, чи був у них атеросклероз, ось що. Тому що загальноприйнята холестериновая модель атеросклерозу - на кроликах. (А своєрідність виду і роду позначається вже в своєрідному відношенні до м'яса кролів. Якась вроджена помисливість утримує кролика, ледь запахне холестерином! У лабораторії їх напихають - і не без шкоди для них.)
А у кроликів... Як же, і з кроликами вони попрацювали. У цих був атеросклероз і була гіпертензія... Втім, далі першого епізоду хвороба не пішла і у них. Припинялося годування холестерином - припинялася і гіпертензія. Атеросклероз теж.
