Всередині будиночок тісно заставлений осанисто-щеголеватыми електронними апаратами.
Між ними увертливо та впевнено рухається Сергій Миколайович Гончаренко, завідувач цим кабінетом-лабораторією, за спеціальністю - терапевт.
Під його наглядом відібрана постійна група в двісті осіб. Це не одні «геронти», старці. Це і люди, які працюють, зрілого віку; і похилого; і старечого; довгожителі - яким 90 і більше. Тричі в рік вони проходять тут місячний курс тканинної терапії (підшкірні впорскування під лопатку).
Ні, не омолодження мається на увазі, але оздоровлення. Мається на увазі усунути або зменшити нездужання і немочі, настирливо, але, може бути, не фатально супутні старіння.
Своєрідність цієї роботи - в методах спостереження.
Не оцінка пацієнтом свого стану і не оцінка його стану лікарем - не тільки і не стільки цим буде засвідчено користь (або марність) лікування, а показаннями цих приладів про стан серцево-судинної системи та обміну до і після кожного курсу. «Неупередженим мовою електронних аналізаторів», як говорить Гончаренко.
А вони, аналізатори, так чутливі і сообщительны, що не обійтися без обчислювальної машини,- і для неї вже приготований підвал під будиночком: осушений і обкладений плиткою.
Я, зізнатися, не вірю, що можливий мову, який говорить сам від себе та ще правду. Мова фактів, мова цифр. На всякому мовою говорять люди і, якщо володіють їм, кажуть те, що хочуть сказати.
Але я розумію, до чого прагне і чого остерігається Гончаренко.
Взявшись за цю справу, він, людина в інституті новий, почав, мабуть, з вивчення попередніх звітів про успіхи тканинного лікування. І виявив, напевно, що іноді важко зрозуміти і уявити, в чому, власне, полягав успіх, а іноді важко й повірити в нього: зміст успіху викладено дуже приблизними словами, тлумачення його - словами вже дуже широкомовними. Сьогодні така мова навряд чи годиться. Говорити, мабуть, говори,- слухати не стануть.
Теперішня робота - вона йде в щільному співробітництві з Інститутом геронтології в Києві,- це спроба оцінити результати тканинного лікування з іншим ступенем точності.
Бути може, вона затвердить тканинну терапію - з іншої мірою міцності - далеко за межами офтальмології...
Ну, а в офтальмології... Скільки разів я стикався з тканинною терапією!
При ускладненій короткозорості - вона в числі основних засобів лікування. При Глаукомі - підсобне засіб, але застосовується переконано, неухильно... Наскільки вона допомагає - це інший (і непростий) питання, але я бачу, що тут, в филатовском інституті,- ні від чого не відмовилися.
За винятком підсадки рогівки.
Подсадок рогівки для висветленія трансплантата - не бачив. Повинно бути, тканинна терапія, при всій своїй багатосторонності, не має дару примиряти імунологічні суперечки. Вона не позбавила від тієї болісної тривоги... Вона не вирішила тієї болісної проблеми, вирішити яку народилася.
Але примеченное Філатовим чудове явище - лікувальну дію клаптика тканини... Та ви стикалися з цим!
Вчора ми говорили про живий врачующей пов'язці - про трансплантаті, яким покривають рогівку в ранні терміни після опіку,- пам'ятаєте? Так от, не тільки в ранні терміни і не тільки після опіку: пересадка рогівки з лікувальною метою - правда, не в тому вигляді, як робив її Філатов,- отримала повне визнання і повсюдне (за кордоном, особливо у Франції). Пересаджена тканина - лікує. Чому?
...Йде робота (це вже в глибині території двоповерхове строенье) в лабораторії фармакології тканинних препаратів.
Йде навіть в цю хвилину, хоча робочий день скінчився. Так сьогодні склалося: вранці завідуюча лабораторією Віра Петрівна Соловйова читала лекцію для моїх сусідів - лікарів, які приїхали на «цикл»; тільки потім приступили до дослідів і ось ще не зовсім... от і чудово.
Досвід на лягушечьих серцях.
