Я говорив про те далекому четвер: невдачі з трансплантацією на післяопікових більмах змусили повернутися до проблеми опіків в цілому.
Тепер я думаю: і до проблеми трансплантації в цілому.
Повернутися до основного питання: чому вдається пересадка рогівки і чому так важко дається, - і не тільки після опіків... Бо не тільки на таких більмах трансплантат може помутніти. Бо завжди важко передбачити результат операції.
Опік - це така подія, яка і на рогівку переносить, і в ній відновлює головна перешкода, що заважає пересадження.
Але він не єдине таке подія.
Бувають же запалення рогівки, викликані іншими причинами! Згадаймо просте: здоровій людині, на здоровому оці - пересадку не роблять...
А післяопераційне запалення?
Так! Сама операційна травма - не може і вона створити умови, несприятливі для приживлення трансплантата? Не може перешкодити успіху пересадки рогівки сама операція? Сама пересадка!
Смілива думка...
А ну, давайте відкинемо той четвер, надто близький, виберемося з цих тісних рамок і подивимося-ка з сьогоднішнього четверга, як йшла справа з самого початку, з того часу, коли чиюсь бедовую голову ця думка осяяла...
Та вони поняття не мали, що починали, наскільки вона смілива! Вони і не уявляли, до чого їх наміри суперечать намірам природи! Ні починали в минулому столітті, ні продовжували в нинішньому...
Вона, природа, виділяє і відмежовує сукупність схожих індивідів, названу виглядом. Капітальні білкові відмінності, зазвичай виключають міжвидове запліднення, відмінності від білків всіх інших видів (наприклад, бактерій) дають увазі не лички для отлички, а, треба розуміти, гарантію його існування - захищеність.
(Що стануть вводити прямо в кров спеціально приготовлені антигени - такого підступу природа не чекала: в природі цього не буває; звідси - незахищеність.)
Вона старанно працює над розмежуванням...
А вони пришивають людині клапоть тканини, взятий від курки (так, так, і людині!), і уявляють, що номер пройде! Від курки, щура, кроля, від вівці, від свині, від собаки, від мавпи - все перепробували...
Не проходить! Не виходить.
Але вони починали, сварливі і тягнуть свою думку в клініку; саме пересадку рогівки. Бо з нею іноді ніби щось виходить.
Лікаря, який перший сказав (сто років тому), що матеріал для пересадки людині треба брати від людини, не повірили: у нього не виходило краще, ніж у інших.
Але лікар, у якого вперше пересадка рогівки виразно вийшла (на початку нинішнього століття), взяв трансплантат від людини. Тоді повірили, що так краще.
І стало потроху виходити.
Так що лікаря, який сказав (тоді ж, незабаром!), що при пересадці рогівки від людини людині теж повинна позначитися тканинна несумісність, не повірили. Яка несумісність - адже виходить!
Але він же не випадково сказав, не бовкнув. У нинішньому столітті, в першому ж році його, коли були відкриті групи крові, відкрилося, таким чином, що існують білкові відмінності і всередині виду. Не могли ж офтальмологи знехтувати цим!
Ну, поки що це відкриття залишалося втіхою теоретиків - могли. Але коли метод переливання крові, заснований на уявленнях про сумісності або несумісності груп крові, завоював клініку,- тоді задумались і офтальмологи.
